Казахстан чи Білорусь — хто наступний?

 

Казахстан чи Білорусь — хто наступний?




Все частіше в засобах масової інформації зʼявляються заяви представників російського парламенту щодо необхідності «повернути» Росії «її історичні» території, які нібито тимчасово відійшли до складу сусідніх держав. З них стає очевидним, що анексія українського Криму — це лише початок.

Занепокоєння з приводу масштабної експансійної політики Росії виникли серед представників міжнародної спільноти ще у 2014 році після захоплення Кримського півострова та початку конфлікту на Сході України. Тогочасний Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявляв в інтервʼю «The Guardian»: «Деякі країни-члени [Альянсу] дуже занепокоєні заявами російської влади щодо нібито їх права захоплювати інші країни, якщо вважатимуть за необхідне захистити інтереси російськомовного населення в цих державах». Того ж року зʼявилася заява Путіна про те, що, виявляється, такої держави як Казахстан ніколи не було і це всього-на-всього проект нинішнього президента Нурсултана Назарбаєва. У британському виданні ідеться про те, що війна в Україні є третьою за рахунком у глави РФ після розпаду Радянського Союзу. До цього він придушив чеченське повстаня, захопив Грузію і досі контролює її частину. Не варто забувати, що Росія також анексувала частину Молдови — Трансністрію.

Рік по тому зʼявляється публікація вже у «The Washington Post», в якій ситуація в Казахстані порівнюється з Україною у 2014 році: «загноблені» російські меншини, що бояться зростання антиросійських націоналістичних настроїв та посилення тиску на російську мову. Варто відмітити, що частка етнічних росіян у Казахстані становить одну четверту від всього населення державии і в більшості з них такі ж причини невдоволення, як і серед їхніх співвітчизників з України. Так, деякі скаржаться на те, що їх змушують розмовляти казахською мовою, іншим не подобається занадто мала кількість росіян, які б займали високі посади в державі.

Окрім цього, популярне американське видання посилається на заяву В. Путіна про захист російськомовного населення в усіх куточках світу. Згадується і той важливий факт, що Казахстан є найбільшим у світі виробником урану, а також буферною зоною між Росією та Китаєм, який швидкими темпами поширює свій вплив у Центральній Азії. А, як відомо, ця територія довгий час була у складі Російської Імперії.

І, знову ж, зовсім нещодавно так званий депутат Держдуми від тимчасово окупованого Криму Павло Шперов заявив про необхідність повернення нібито «споконвічно російських земель» до складу РФ: «Ще не все втрачено в країнах близького зарубіжжя. Наприклад, помилково називати етнічних росіян в Казахстані діаспорою, оскільки це наші землі, які були тимчасово відібраними. Однак, кордони не можуть бути вічними, і ми відновимо кордони російської держави. Це відбудеться найближчим часом».

Проте, як зазначає казахський журналіст Еміль Хазін, це не перша така заява з боку представників російської влади. Зокрема, голова Ліберально-демократичної партії РФ В. Жириновський неодноразово говорив про повернення «російських» регіонів України незадовго до того, як там опинилися війська Федерації. Вже після анексії Кримського півострова політик висловив думку, що Москва повинна «захопити всю Центральну Азію та перетворити її на центральноазійський округ Росії».

Риторика іншого російського політичного діяча — Едуарда Лимонова — наповнена схожим змістом. Він, у свою чергу, наполягає на тому, що після смерті Назарбаєва Росії слід «заволодіти всією територією Північного Казахстану».

Аналізуючи останні події, стає очевидним і те, що не лише Казахстану варто звернути увагу на зазіхання близького сусіда, наступною в російському «чорному списку» може опинитися Білорусь. Стосунки між державами стали напруженими через низку факторів, основні з яких — нафтовий конфлікт, а також нещодавна відміна Білоруссю віз на пʼятиденний термін для громадян 80-ти країн, в тому числі й США та країн-членів ЄС. Росія сприйняла такий хід як «потенційну загрозу» національній безпеці Федерації та, у відповідь, вирішила встановити контроль на кордоні з Білоруссю, якого до цих пір ніколи не було. Також, задуматися над зміною геополітичного курсу своєї держави Лукашенка змусив російський експансіонізм на території України. З тих пір значно послабилася співпраця Росії та Білорусі у військовій галузі та сфері міжнародних відносин. Так, у 2015 році Лукашенко відмовив Путіну у встановленні російської авіабази у Білорусі.

З усього сказаного вище можна зробити висновок, що Росія відкрито заговорила про свої наміри відновити контроль над країнами пострадянського простору. Світові варто звернути на це увагу і розвіяти примарні надії агресивно налаштованого сусіда, аби не допустити ні «Кримського сценарію», ні, тим більше, такої затяжної кривавої війни, як на Сході України.



Создан 07 фев 2017